25.08.2013

Проба Кумбса

Рубрика: Коты
Автор: admin

Продолжение. Начало статьи Анемия котов здесь

Порівняння котів з постійною аутоаглютинацією і без Між різними категоріями захворювань виявлено значне розходження кількості котів з постійною аутоаглютинацією при 4° С (Р <0,0001) (табл. 3). Оцінка ролі кожного захворювання показала, що достовірні відхилення спостерігалися у тварин з ІГА (Р <0,0001), при цьому 9 з 11 пацієнтів (81,8%) з ІГА мали постійну ауто-аглютинацію при 4° С.

Зв’язку між постійною аутоаглютинацією при 4° С і результатами дослідження на Candidatus M. haemomsntum, провіруси лейкозу або імунодефіциту методом ПЛР не виявлено (Р = 1,000).

Порівняння тварин з позитивними і негативними результатами проби Кумбса Було виявлено значне розходження кількості тварин з тими чи іншими основними захворюваннями за наступних результатів проби Кумбса при 37° С: позитивна реакція з будь-якою антисироваткою за будь-якого титру (Р <0,0001), позитивна реакція з будь-якою антисироваткою за титру 160 і вище ( Р <0,0001), позитивна реакція з полівалентною антисироваткою за будь-якого титру (Р <0,0001), позитивна реакція з антисироваткою до ІgG за будь-якого титру (Р <0,0001) і позитивна реакція з антисироваткою до ІgG за титру не менше 160 (Р <0,0001) (табл. 3).

Найбільше розходження (Р <0,0001) в кожному з цих випадків спостерігалося при ІГА (табл. 3).

Табл. 3. Порівняння захворювань, за яких відзначалася достовірна різниця постійної аутоаглютинаціїі результатів проби Кумбса

ІГА-імуноопосередкована гемолітична анемія. Числа в стовбчиках вказують кількість котів в кожній категоріі;для усіхкатегорій реакцій встановлено достовірні відхилення (Р < 0,0001) кількості тварин в різних категоріях захворювань. Відмінності у всіх випадках пов’язані з ІГА.

Зв’язку між позитивною пробою Кумбса за будь-якого титру або з титром від 160 і вище і позитивними результатами ПЛР на Candidatus M. haemomsntum, провірус лейкозу та імунодефіциту не виявлено.

Обговорення У даному дослідженні вперше представлений перспективний опис повної проби Кумбса у великій групі котів з ознаками анемії і без.
Лише у тварин з анемією (13 з 60) відзначена постійна аутоаглютинація еритроцитів при 4′ С, при цьому було встановлено значний зв’язок між анемією і постійною аглютинацією за низької температури.

Виявлення такої аглютинації проводиться в рамках проби Кумбса і фіксується окремо від реакцій зі специфічними антисироватками (Dunn and others 1984, Kohn and others 2006). Аутоаглютинація при низькій температурі у цих 13 тварин перешкоджала подальшому обліку результатів проби Кумбса (зі специфічними антисироватками) за цієї температури, тому їх довелося виключити із статистичного аналізу результатів проби Кумбса при 4° С.

Ймовірно, з цим була пов’язана неможливість виявлення кореляції між анемією і позитивними результатами проби Кумбса при 4° С і/або 37° С в групах тварин з анемією і без, так як кішки з постійною аутоаглютинацією за низької температури були виключені і з цього аналізу, незважаючи на позитивну пробу Кумбса при 37° С в деяких випадках.

Відомо, що аутоаглютинація при низькій температурі вказує на присутність аглюти-нуючих антитіл ІgМ, що елююються з поверхні еритроцитів за більш високих температур, як було відзначено у 13 анемічних котів в цьому дослідженні, оскільки при паралельному дослідженні при 37° С аутоаглютинація відсутня.

Холодові аглютиніни сильніше реагують при 4° С, ніж за вищих температур (Gehrs and Friedberg 2002). Клінічне значення такої холодової аглютинації широко обговорювалося, оскільки це явище спостерігається in vitro, але не за фізіологічних температур.

Дійсно, у жодної з тварин в цьому дослідженні не було симптомів захворювання, обумовленого присутністю холодових аглютинінів (наприклад, некроз кінчиків вух або хвоста), що ставить під сумнів їх роль в патогенезі анемії.

У людей з хворобою холодових аглютинінів, останні активні до температури 30′ С. Хоча це не було частиною даного дослідження, цікаво було б провести більш повне дослідження термічної реактивності котячих холодових аглютинінів.

Однак недавнє дослідження, в якому оцінювалися результати проби Кумбса при інфекції М. haemofelis у кішок, показало, що холодові аглютиніни у цих тварин не були активні за кімнатної температури (18-20° С), що дозволяє припустити вузький температурний діапазон їхньої активності.

Можливо, такі холодові аглютиніни не грають ролі в патогенезі, а виникають в результаті розвитку анемії, ймовірно, через зміни мембран еритроцитів при їх пошкодженні або гемолізі.

Серед тварин з анемією відмічена велика тенденція до позитивної проби Кумбса з будь-якою антисироваткою і полівалентною антисироваткою (в обох випадках Р = 0,004) при 37″ С. Можливо, такі теплові антитіла або комплемент беруть участь в патогенезі анемії, оскільки вони активні за фізіологічних температур.

Не зважаючи це, у деяких тварин без анемії, проба Кумбса також була позитивною. У цьому дослідженні у 20% котів без анемії виявлена позитивна проба Кумбса з будь-якою антисироваткою при 4° С; в більшості випадків (у 10 тварин з 12) це було обумовлено реакціями ІgМ (± ІgА) в низьких титрах (<80), але у двох тварин виявлені реакції IgG (± полівалентна сироватка) у високих титрах.

Тільки у двох (3,3%) тварин без анемії проба Кумбса була позитивною при 37° С, і у цих тварин відзначена реакція з полівалентною антисироваткою і анти-lgG у високих титрах. Це були ті ж дві тварини з реакціями при 4° С у високих титрах, і обом з них діагностували панкреатит (див. нижче).

Значення позитивної проби Кумбса або присутності постійної ауто-аглютинації без анемії невідомі. Холодові аглютиніни в низьких титрах описані у 20% здорових тварин без анемії в попередньому дослідженні. Проте в останній роботі не знайдено доказів присутності холодових або теплових аглютинінів у 5 здорових і 9 хворих котів без анемії.

Значна кількість тварин без анемії з позитивною пробою Кумбса, іноді з високими титрами, може бути обумовлена великою кількістю котів без анемії в даній вибірці або відображати той факт, що всі, крім одного із 60 пацієнтів без анемії, були хворими, на відміну від інших досліджень, що проводилися на здорових котах.

Також слід зазначити, що представлені тут дані відносяться до реактивів та методик, що використовувалися для проби Кумбса у дослідній лабораторії, і пряма екстраполяція результатів, отриманих в інших лабораторіях, що використовують інші хімічні та методики, може виявитися неможливою.

Наприклад, авторський варіант проби Кумбса може виявитися чутливішим, тому число позитивних реакцій (або реакцій при більш високих титрах) у тварин без анемії буде більшим. Слід зазначити, що у 5 з 7 тварин з панкреатитом в цьому дослідженні результат проби Кумбса був позитивним, у 3 були виявлені низькі титри холодових аглютинінів (у 1 з цих тварин була анемія з Нb 5,98 г/дл), а 2 інших були єдиними тваринами з тепловими аглютинінами у відсутності анемії (у високому титрі і в поєднанні з високим титром холодових аглютинінів).

Про зв’язок панкреатиту і позитивної проби Кумбса у котів раніше не повідомлялося, і це вимагає подальшого вивчення, хоча у тварин з панкреатитом в цьому дослідженні не було ознак гемолізу. Зв’язок панкреатиту з гемолітичною анемією встановлено у людини і в експериментах на гризунах, а також описана у собак з гемолізом внаслідок бабезіозу.

Встановлено взаємозв’язок між анемією і результатами проби Кумбса в тому сенсі, що у тварин з позитивною пробою Кумбса при 37′ С була вища ймовірність постійної аутоаглютинації і позитивної проби Кумбса при 4″ С.  повідомили, що у всіх котів з позитивною пробою Кумбса в даному дослідженні (всі з діагнозом ІГА) вона була позитивною при 4° С і при 37″ С.

Хоча це можна інтерпретувати як доказ дієвості проби Кумбса лише за певної температури, ми виявили у деяких тварин позитивну реакцію тільки при 4° С, в тому числі у 2 тварин з ІГА (одна з постійною ауто аглютинацією, а інша з позитивною реакцією з антисироваткою до ІgМ). У обох тварин відзначалися ознаки гемолізу без ознак холестазу або крововтрати, і обидві реагували на лікування преднізолоном.

У попередніх роботах з вивчення ІГА у котів відсутній постійний опис класу і титру, еритроцит-специфічних антитіл. В одній статті описується наявність IgG, ІgМ або обох молекул на поверхні еритроцитів 12 собак з ІГА, тоді як в іншій роботі показано наявність IgG у котів з первинною ІГА, хоча реактив з котячими ІдМ не використовувався.

У котів з ІГА результат визначення IgG або IgG у поєднанні з ІдМ був найчастіше позитивним, а позитивний результат дослідження тільки на ІдМ отримано лише в 1 випадку з 18. У нашому дослідженні у пацієнтів з ІГА встановлено велику ймовірність аутоаглютинації при низькій температурі, крім того, отримано позитивні результати проби Кумбса при 37″ С з будь-якою антисироваткою, з полівалентною антисироваткою або тільки IgG, що також підтверджує рекомендацію досліджувати кров на постійну аутоаглюти-націю при 4′ С, а також ставити пробу Кумбса при 37*С за підозри на ІГА.

Наше дослідження і одне з перших, в якому визначалося наявність еритроцит-специфічних ІgА у котів. Повідомлялося, що пов’язані з еритроцитами ІgА виявляються у більшості собак з ІГА, а іноді також у людей за допомогою ІФА (Barker and others 1993). Проте реакції з відповідною антисироваткою ставилися рідко.1 в жодного з котів з ІГА не отримано позитивного Результату. Це могло обумовлюватися низькою чутливістю проби Кумбса щодо ІgА в цьому дослідженні або вказувати на невисоку частоту зв’язку данного іму-ноглобуліну з анемією котів.

Piek and others (2003) оцінили різні лабораторні методи, включаючи визначення титрів IgG і ІgМ на еритроцитах, на їх цінність для диференціації між ідіопатичною (первинною) або вторинною ІГА у котів, проте жоден з цих методів не був інформативним. У цьому дослідженні частота випадків ІГА була занадто низькою, щоб визначити кореляцію первинного або вторинного захворювання з якими-не-будь особливостями проби Кумбса, описаними у собак (Warman and others 2008).

В однієї з двох тварин з ІГА, що розвинулася ще в результаті основного захворювання, виявлено інфекцію Candidatus М. haemominutum. Цей мікроорганізм вважається слабопатогенним (Foley and Pedersen 2001) і детектується у 20% кішок у Великобританії (Tasker and others 2003). У даної тварини була постійна аутоаглютинація і позитивна проба Кумбса за 37° С з полівалентними антисироватками та IgG.

Експериментальне зараження котів патогенним штамом М. haemofelis встановило зв’язок між результатами проби Кумбса (постійна аглютинація за низької температури і теплові реактивні антитіла IgG), анемією і паразитемією при дослідженні методом кількісної ПЛР. Такий зв’язок не вдалося встановити при зараженні Candidatus М. haemominutum (Tasker and others 2009).

Проте інфекція Candidatus М. haemominutum супроводжуватися анемією (George and others 2002, De Lorimier and Messick 2004); в даному дослідженні хворим на гемобартонельоз тваринам проводили відповідне лікування ІГА. Таким чином, рекомендується дослідження на гемобартонельоз у всіх випадках гемолітичної анемії у котів.

Гемобартонельоз і ретровірусні інфекції були виявлені лише у кількох тварин, незважаючи на використання чутливої методики ПЛР і той факт, що ці збудники є відомою причиною анемії у котів, у тому числі і імунноопосередкованої гемолітичної анемії (Piek and others 2003, Kohn and others 2006).

Candidatus M. turicensis або M. haemofelis не виявлені в жодної тварини, незважаючи нате, що попередні роботи підтверджують їх поширеність у котів у Великобританії (Tasker and others 2003, Willi and others 2006b), хоча їх поширеність — низька (Peters and others 2008).

Інфікування вірусами лейкемії та імунодефіциту котів не супроводжувалися анемією, незважаючи на те, що обидва збудники здатні її викликати (Shelton and Linenberger 1995). У даному дослідженні не проводили серологічного дослідження на віруси лейкемії та імунодефіциту для підтвердження діагнозу, так як в більшості випадків була відсутня сироватка для порівняння.

Ретроспективна оцінка історій хвороби дозволила отримати деякі серологічні дані, проте ці серологічні дослідження не завжди проводилися одночасно з ПЛР, тому інтерпретація результатів складна. За інформацією з історій хвороби, у жодного з котів не зареєстровано позитивного результату серологічного дослідження і негативного результату ПЛР У обох тварин з провірусом імунодефіциту виявлено антитіла до нього.

У 2 з 8 котів з провірусом лейкемії результат серологічного дослідження був позитивним, однак у 5 інших — негативним. У 2 тварин з позитивним результатом серологічного дослідження на вірусний лейкоз виявлено велику концентрацію копій провіруса, що узгоджується з результатами дослідження Pinches and others (2006).

Ймовірно, тварини з позитивним результатом ПЛР на провірус лейкемії і негативним результатом серологічного дослідження були інфіковані вірусом лейкемії у минулому, але у них розвинулася імунна відповідь, яка пригнітила віремію та утворення антигенів (Torres and others 2005, Pinches and others 2006). Навіть при включенні в аналіз всіх котів з позитивною реакцією на провірус лейкемії зв’язку між вірусною лейкемією котів і анемією не виявлено.

До недоліків цього дослідження слід віднести нестачу подальшої інформації про досліджуваних тварин, що не дає змоги точно оцінити реакцію на терапію. Це було б особливо корисно в якості додаткового критерію диференціації первинної (реагує тільки на терапію імуносупресорами) від вторинної ІГА, хоча в цьому дослідженні інші випадки вторинної ІГА у кішок з діагнозом первинної ІГА були ретельно виключені.

Крім того, поточна терапія не завжди була зафіксована в історії хвороби на момент відправлення зразків для проби Кумбса, таким чином, на результат останньої могла впливати імуносупресорна терапія. При плануванні майбутніх досліджень можливості застосування проби Кумбса при ІГА у котів, було б бажано врахувати ці недоліки.

Також, в цьому дослідженні був зафіксований зв’язок між ІГА і постійною аутоаглютинацією за низької температури, а також між ІГА і певними позитивними результатами проби Кумбса (з будь-якою ан-тисироваткою, з полівалентною антисироваткою і ан-тисироваткою до IgG) при 37е С, що підтверджує рекомендацію досліджувати кров кішок з підозрою на ІГА на наявність аутоаглютинації при 4е С, а також ставити пробу Кумбса при 37′ С.

Негативні результати цих досліджень свідчать про дуже низьку ймовірність ІГА. Отримані позитивні результати проби не можна вважати специфічними для ІГА, оскільки постійна аутоаглютинація при 4* С спостерігалась також у котів з іншими формами анемії, як і позитивна проба Кумбса при 37* С; остання зареєстрована також у двох котів без анемії.

Таким чином, при підозрі на імуноопосредковану анемію результати дослідження на еритроцит-спе-цифічні антитіла, завжди слід інтерпретувати паралельно з підтвердженням гемолізу. Причина наявності еритроцит-специфічних антитіл у котів з іншими формами анемії потребує подальшого дослідження. Гемобартонельоз і ретровірусні інфекції зустрічалися рідко і не були основною причиною анемії у котів досліджуваної групи.

Вас также заинтересует это:

Comments (0)

Комментариев нет

Нет комментариев.

Добавить комментарий

Имя (required)

Е-маил (required)

Сайт