22.11.2012
лечение красноухих черепах
Рубрика: РептилииАвтор: admin
ХВОРОБИ і ЇХ ПРОФІЛАКТИКА
Ознаки захворювання черепах. Як правило, дуже часто власники черепах помічають нездужання своїх вихованців на 5-6 день, коли хвороба здобуває гострий характер і важко піддається лікуванню. Тому до стану черепахи необхідно відноситися без паніки, але з особливою увагою.
Першими симптомами захворювання є втрата апетиту і зовнішній прояв захворювання. Приміром, це може бути абсцес у районі голови, хвоста, кінцівок. Симптомами, що часто зустрічаються, можуть бути набряки повік, виділення з природних отворів: носа, клоаки, розріджені випорожнення також є першою ознакою захворювання, що починається.
Іноді ніяких зовнішніх ознак немає, вони з’являються не відразу, але черепаха стає млявою, малорухомою, у неї знижується апетит. Вже в цей момент варто насторожитися і проконсультуватися з лікуючим лікарем ветеринарної медицини.
Черепахи — холоднокровні істоти з непостійною температурою тіла, і тому паразити і збудники захворювань для них строго специфічні і не являють небезпеку більшості теплокровних, у тому числі і людини. Але не слід зневажати засобами особистої гігієни і щораз після роботи в тераріумі варто мити руки з милом.
Для відсутності перезараження (аутозаражения) підлогу навколо басейну для купання необхідно підігрівати і тримати його постійно сухою.
Першим принципом, на якому ґрунтується діагностика захворювань амфібій і рептилій, є старанність збору анамнезу — зведень по історії захворювання. Іноді це дозволяє поставити правильний діагноз навіть по одній ознаці.
Приміром, судороги в ящірки в одному випадку будуть викликані дефіцитом кальцію після відкладення яєць чи при нестачі його в раціоні.
Таке буває при годівлі одними борошняними черв’яками. В іншому випадку — отруєнням при неправильно проведеній дезинсекції. І тільки знання анамнестичних даних дозволяє зрозуміти причину захворювання і вибрати правильну тактику лікування, зовсім різну в цих випадках.
Друге — це постановка найбільш ймовірного діагнозу. Наприклад, при судомному скороченні задніх кінцівок у водяних черепах, що може бути викликано нестачею вітамінів, враження центральної нервової системи гельмінтами чи інсектицидами, вірніше поставити діагноз гіповітамінозу, захворювання, що часто зустрічається з усіх перерахованих вище.
При даній тактиці більше підстав розраховувати на успіх. І останнє. Багато захворювань амфібій і рептилій проявляються подібними ознаками. У цьому випадку діагноз повинний ставитися по ведучій ознаці, тобто найбільш вираженій з них.
У рептилій найбільш складна диференціальна діагностика захворювань, що виражаються в комплексних порушеннях травлення (так званій диспепсичний синдром) і зовнішнього дихання (синдром диспепсичное). Диспепсичний синдром виражається в появі блювоти, зміні швидкості перевтравлення їжі, характеру калових мас, наступному виснаженні.
Найбільше часто диспепсичний синдром — це прояв захворювань шлунково-кишкового тракту як інфекційної, так і неінфекційної природи, а також наслідок неправильного режиму утримання.
Синдром порушення дихання проявляється в наявності виділень із трахеї і ніздрів, що супроводжується утрудненням дихання через носові ходи, хрипами, здуттям тіла в місці розташування легень і порушенням флотаційних якостей тварини.
Цей синдром — прояв захворювань дихальної системи всілякої природи. Використання алгоритму будується на принципі однозначної відповіді на поставлені питання і, на наш погляд, досить простій. У цілому ряді випадків в умовах домашнього тераріуму, при відсутності можливостей проведення найпростіших лабораторних досліджень, діагноз може бути встановлений тільки орієнтовно.
Наприклад, інфекційний дерматит, без уточнення його природи може бути бактеріальним чи грибковим. Тактика лікування в цьому випадку може бути двоякою і залежить від загального стану тварини. Якщо загальний стан тварини відносно благополучний, лікування вірніше починати з методів, що будуть мати найменшу кількість ускладнень.
У нашому випадку, це місцеве лікування з використанням противогрибкових мазей. Ефект від проведеної терапії допомагає установити правильний діагноз.
Лікарі називають таке лікування діагностичним. У противному випадку, коли стан тварини досить тривожний і вимагає вживання невідкладних заходів, уточненням діагнозу доцільно зневажити, а лікування необхідно проводити з використанням препаратів різного спектру дії одночасно — і антибактеріальних, і противогрибкових.
Як і у всіх інших випадках, лікування амфібій і рептилій повинне починатися так рано, як тільки це можливо, тобто відразу ж після установки діагнозу, нехай навіть орієнтованого. Лікування повинне бути комплексним, спрямованим на ліквідацію усіляких проявів хвороби.
Але ведуче місце в комплексній терапії тераріумих тварин повинне займати етіологічнее лікування — лікування, спрямоване на усунення основної причини захворювання. Виходячи з цього, стає ясно, яке велике місце в лікуванні захворювань цих тварин повинні займати нормальні умови їхнього утримання.
Образно говорячи, амфібії і рептилії — більш відкриті живі системи, чим вищі хребетні. Через цілий ряд фізіологічних особливостей (високої залежності балансу рідини в організмі амфібій від зовнішньої води, пойкілотермій — залежності власної температури тіла тварини від температури навколишнього середовища й ін. ) вони занадто тісно зв’язані з факторами навколишнього середовища.
Вас также заинтересует это:
Comments (0)
Комментариев нет
Нет комментариев.
