21.11.2012
Фото черепахи
Рубрика: РептилииАвтор: admin
БІОЛОГІЯ ЧЕРЕПАХИ
Будова тіла. Черепахам довелося рішуче перебудувати свою анатомію, щоб одержати можливість жити усередині твердого панцира, їхній хребетний стовп злився з панциром, а ребра стали плоскими і широкими, немов штахетник, і забезпечують панциру гарну підтримку.
Передній і задній пояси кінцівок виявилися усередині спорудження, що в іншої, більш типової хребетної тварини служило б грудною кліткою. Довга і гнучка шия може згинатися у вигляді букви Б, що допомагає черепасі втягувати голову під панцир для більшої безпеки.
строение черепахи
Рис. 1.
Будова черепахи:
а-панцир;
б-хребетний стовп;
в- ребра
Панцир черепах має складну будову. Зовні він вкритий симетричними роговими щитками, під якими розміщені кісткові пластинки: в карапакса вони шкірного походження і з ними зростаються ребра й остисті відростки хребта, а в пластрона вони утворилися з ключиць і черевних ребер.
Сполучені обидва щити між собою або кістковою перемичкою (нерухоме сполучення), або сухожильною зв’язкою (рухоме сполучення).
Зазначимо, що незвичайний за будовою панцир мають безщиткові черепахи. До них належить лише одна родина, один рід і один вид —шкіряста черепаха
Хребці й ребра у них вільні і не сполучені з кістковим панциром, який складається з багатокутніх пластинок. Рогового панцира, що складається з щитків, у них зовсім нема, і тому їх називають безщитковими.
Тіло цих велетенських черепах вкрите шкірою, що обумовило їх другу назву — шкірясті. Ці черепахи настільки відрізняються від інших своєю внутрішньою будовою, що їх виділяють в окремий підряд безщиткових.
Рис. 2. Будова тіла черепахи
строение-тела-черепахиОкрім того, відсутність рогового покриву на кістковому панцирі характерна також для підряду м’якотілих черепах, Зовні він вкритий м’якою гладенькою або зморшкуватого шкірою. Крім кісткових пластин панцир містить багато хрящів.
Через це м’якотілі черепахи й дістали таку назву. Всі вони типові водяні мешканці, живуть у річках Південної і Східної Азії, Африки, Південної Америки і Нової Гвінеї.
А ось у наземних черепах панцир високий, поверхня його часто нерівна, навпаки, у водяних видів — низький, плоский, з гладенькою поверхнею, що забезпечує обтічність, необхідну для швидкого пересування у воді.
Щитки панцира ростуть завдяки щорічному відкладанню рогової речовини. Тому на них помітні концентричні річні кільця, по яких можна обчислити вік черепахи.
Це найчисленніший підряд (140 видів), до якого належать усі наземні й значна кількість прісноводних черепах. У бокошийних черепах шия згинається в горизонтальній площині і разом з головою вміщується збоку між щитами панцира.
Переважна більшість черепах — це водяні мешканці: з 210 видів 173 живуть у водоймах (з них п’ять видів морські), і лише близько 40 видів є наземними.
Щодо голови черепах. У м’якотілих черепах морда витягнута в м’який рухливий хоботок, на кінчику якого містяться ніздрі.
Тим часом органи чуттів у черепах порівняно із земноводними розвинуті набагато краще. Особливо добрий у них зір. Очі мають круглу зіницю, дві рухливі повіки й мигальну перетинку. Тім’яного ока, характерного для котилозаврів, у черепах нема.
Короткі кінцівки черепах відходять у горизонтальній площині, мають сильно розвинуту мускулатуру, тоді як м’язи тулуба у зв’язку з наявністю панцира майже зовсім редуковані (перебувають у стадії зникнення). Між пальцями прісноводних черепах є плавальні перетинки, а кінцівки морських видів перетворилися у величезні могутні ласти. Особливо довгими й сильними є передні ласти.
Поперечний розмах їх у шкірястих черепах досягає 3 м. Так само як птахи при польоті, черепахи під час плавання швидкі й маневрені. Задні кінцівки їх відсунуті далеко назад і відіграють при плаванні роль руля.
На всіх, хто бачив пересування морських черепах під водою, це створює велике враження. Вони наче линуть у воді, граціозно рухаючи ластами.
Мускульна сила кінцівок великих морських і наземних, черепах дуже значна. У воді дорослі морські черепахи легко витримують вагу людини, а велетні — навіть двох людей, які зручно влаштовуються на їхньому панцирі. Аквалангісти іноді використовують ці добродушні створіння для «катання» під водою.
Відомий випадок, коли велика морська черепаха врятувала життя матросові, який впав під час шторму з судна. Понад добу протримався моряк верхи на черепасі, міцно вчепившись в краї широкого панцира. Щоб черепаха не пірнула в глибину і не скинула з себе людину, сидіти треба на задньому краї панцира, примушуючи тим самим тварину весь час тримати голову над водою.
Чималою силою відзначаються великі наземні черепахи. У заповіднику Парк-Крюгер (Південна Африка) на стоянці автомобілів було помічено, що хтось переносив малолітражки з одного місця на інше, а деякі з них навіть перекидав.
Розгнівані туристи виявили, що то справа гігантської черепахи Тарзана — старожила цього заповідника. Шукаючи захист від сонця, Тарзан залазив під автомашину, а потім слідом за тінню переповзав на інше місце, тягнучи на собі малолітражку.
Дихають усі черепахи легенями. Вони мають значний об’єм. Але через наявність панцира акт дихання у цих відбувається не внаслідок зміни об’єму грудної клітки, як у всіх амніот, а внаслідок піднімання і опускання дна ротової порожнини, що обумовлює «заковтування» повітря подібно до того, як це роблять земноводні.
Це вирости глотки і так звані анальні міхури — вирости задньої кишки, які через клоаку наповнюються водою. Такі вирости багаті на кровоносні судини, і крізь їх стінки відбувається газообмін між кров’ю і водою.
За тривалістю життя черепахи в усьому тваринному світі не мають собі рівних. Існує багато точних даних, що свідчать про виняткове довголіття цих плазунів. Для збереження виду це має велике значення. Протягом довгого життя тварини дають стільки потомства, що, незважаючи на велику загибель яєць і молоді, певна кількість особин виживає і вид не вимирає.
Захисні пристосування черепах мають різноманітний характер: це й панцир, й забарвлення тіла, й відповідна поведінка тощо. Наявність панцира як пасивного органу захисту відбилась на інших пристосувальних ознаках: швидкості пересування (на суші), повадках тварин тощо.
Повільність черепах давно зробилася приказкою, однак є й серед них рухливі та спритні. Так, великоголова черепаха, яка поширена в Бірмі, Індокитаї, Південному Китаї, хоч живе в струмках і річках серед гірських лісів, їжу свою добуває не лише у воді, а й на суші, спритно лазячи по крутих схилах, і навіть піднімається по нахилених стовбурах дерев.
Характерною ознакою цієї черепахи є надміру велика голова, яка не втягується під дуже плоский витягнутий панцир, а тому зверху вкрита захисним щитом.
У деяких черепах на панцирі є різні вирости, шипи, зубці, що мають додаткове захисне значення. Панцир черепах є надійним захистом від багатьох ворогів, але, як, і кожне інше пристосування, не має характеру абсолютної доцільності.
Хижі ссавці, зокрема ягуари, видирають у черепах кігтями м’ясо з-під панцира, а великі хижі птахи підіймають їх у повітря, а тоді кидають на кам’янистий грунт, від чого панцир розколюється. Багато болотяних черепах гине від видр під час зимівлі і т.п.
Забарвлення черепах має захисне значення: у водяних видів основний фон переважно оливково-бурий з різнокольоровими плямами, смугами тощо, у більшості наземних — жовтувато-бурий, а у деяких — з різними смугами і плямами. Найкраще, кольористе забарвлення мають прісноводні черепахи, деякі з них у зв’язку з цим дістали навіть відповідні назви: прикрашена, розмальована, красивий тріонікс, розкішна та ін.
Також до захисних пристосувань належить здатність мускусних черепах при небезпеці виділяти з особливих залоз, які містяться ззаду і збоку під панциром, речовину з дуже сильним і надзвичайно неприємним запахом. Мускусні черепахи невеликі: 12—15 см завдовжки, живуть вони у водоймах на південному сході США.
Неприємний запах мають жабові черепахи (Південна Америка). Відштовхує від себе огидним запахом змієшийна черепаха матамата.
Велику захисну роль у житті черепах відіграють пасивні й активні оборонні рефлекси. Пасивні рефлекси виявляються в тому, що при небезпеці черепахи втягують голову і шию під панцир, прісноводні види кидаються у воду і зариваються в мул або пісок.
При активних оборонних рефлексах черепахи набирають загрозливу позу: широко відкривають рот, сичать, деякі боляче кусаються та ін. Кайманова черепаха через свою агресивність дістала назву кусаючої, а місцеве населення називає її крокодилом у панцирі черепахи.
Великі розміри цієї рептилії (довжина понад 50 см, вага 20 — 30 кг) та могутні щелепи роблять її небезпечною. Вона легко перекушує палку середньої товщини, відомі випадки нападів її на людину у воді.
Боляче кусається м’якотіла черепаха злий тріояікс (південний схід США), що має в довжину понад 40 см і важить до 35 кг. Сила щелеп китайського тріонікса, або далекосхідної черепахи, довжина якої становить ЗО см, настільки велика, що вона легко може відкусити людині палець і навіть на товстому за-л і з н о м у стрижні залишає помітні сліди. З морських черепах дуже агресивно поводять себе логерхед і піймана рідлея.
Проте логерхед, враховуючи його розміри (понад 1 м завдовжки), може позбавити людину вже не пальця, а руки або ноги. Коли уражений гарпуном логерхед завдає сильних ударів своєю масивною головою з невеликим дзьобом по борту човна або пароплава, то залишає на ньому помітні сліди.
Захистом від ворогів та несприятливих умов є нори, які риють деякі черепахи. Середньоазіатська, або степова, черепаха з настанням спеки риє нору завглибшки до 1 м і залягає у ній в літню сплячку, а перед зимовою сплячкою нора риється глибша — до 2 м.
Вас также заинтересует это:
Comments (0)
Комментариев нет
Нет комментариев.
