25.04.2014
Сапрофит
Рубрика: БолезниАвтор: admin
Людям притаманно помилятися, але на те й існує досвід інших, аби уникати прорахунків.
Для багатьох пасічників характерна хибна думка — бджоли живуть для отримання зиску, а всі отримані від них прибутки мають діставатися господарю. Насправді подібна «економія» чи нехтувальне «нехай потім колись» неприпустимі.
Термін «експлуатація бджіл» набуває такого негативного забарвлення, а саме явище такої масовості, що вимагають активної протидії. Надати бджолам корми і умови «аби не вимерли» замало. Наслідками описаної позиції пасічника є нестача корму для бджіл і порушення умов їх утримання, а. отже, ослаблення організму бджіл, чого ніякими медикаментами не поліпшити.
Ослаблені бджоли потребують допомоги для оздоровлення від хвороб, тобто знову ж таки застосування ліків. Підступність останніх у тому, що спочатку лікувальні засоби дають видимий ефект, але при цьому руйнують імунітет бджіл.
Як приклад, перехід сапрофіту авсовраега арів у статус паразита — збудника хвороби. Тому використання медикаментів є дуже небезпечною помилкою, адже призводить не лише до втрати бджолами захисних сил, а й до забруднення продуктів бджільництва залишками препаратів.
Щоб відновити імунітет, потрібно усунути причину його руйнування, тобто оздоровлювати бджіл без медикаментів, як про це написано у книжці «Технологія оздоровлення бджіл без медикаментів» авторства П.Я. Хмари, 2008 р.
Пропонована мною технологія ведення бджільництва за допомогою штучного регулювання розмноження бджіл дає змогу уникнути негативних
факторів, втім навіть її прихильників підстерігає помилка — недовиконання умов. Почну з недріб’язкового за своїми наслідками недопрацюван-ня — запізнення зупинки розмноження, оскільки воно є причиною неефективності боротьби з кліщем вароа. Отже, розмноження необхідно припинити у період найбільшої кількості розплоду, тобто 13-15 липня.
Таким чином, у бджолиній сім’ї відпаде необхідність витрачання маточного молочка для вигодовування щонайменше трьох осінніх зайвих генерацій бджіл. Чим молодші фізіологічно бджоли, тим успішніше вони перезимують, тим сильнішою вийде сім’я навесні.
Другою помилкою бджолярів є неналежна організація зимівлі, коли ігнорується принцип «матка влаштовується там, де тепліше». Матка повинна знаходитися або в центрі клуба, або близько до нього, тому ізолятор з маткою потрібно розташувати так, щоб по обидва боки від нього знаходилася однакова кількість стільників із запечатаним доброякісним медом, обсадженими бджолами.
У цьому контексті наголошу на третій помилці — нещільний клуб, адже бджоли можуть зміщуватися і матка може загинути від охолодження, так само як і від зменшення ізолятора. Показником щільного клуба є наповненість усіх вуличок і напіввуличок між крайнім стільником та вставною дошкою.
Наступну помилку допускає той, хто поспішає з випусканням матки навесні. Робити це варто лише тоді, коли зацвітуть пилконоси — мати-й-мачуха, ліщина, американський клен тощо. Найоптимальніше тоді відкрити пробки в ізоляторі і поставити його на своє місце, через одну-дві доби ізолятор дістати, розкрити і випустити бджіл, зблизити стільники до розміру нормальної вулички, утеплити, а пристрою визначити місце для збереження у вулику чи іншому місці — так буде сформовано компактний простір для формування розплідного гнізда. Розкривання ізолятора без попередньої можливості самостійного виходу матки призведе до того, що вона полетить.
Є певні нюанси, пов’язані з відловом матки та поселенням її в ізолятор, адже нерідко матку або не вдається знайти, або боязко взяти у руки, щоб не зашкодити. Впевненість в останній маніпуляції краще тренувати на трутнях.
Іноді матку знаходять в ізоляторі мертвою, що навіть з природних причин не є масовим явищем. Причиною скорої смерті матки буває невідповідний запах її тіла, який сприймається бджолами як чужий. Здебільшого він є наслідком доторку руки пасічника або вимитої туалетним милом з парфумами, або з запахом поту. Так виникає потреба сконструювати пристрій для відлову матки, над чим я й працюю.
Повернуся до заразних хвороб бджіл. Якщо нагальної загрози, на думку лікаря ветеринарної медицини, від них немає, то доцільно відкласти заходи з оздоровлення до великої перерви безрозплідного періоду.
Тоді у липні після ізоляції матки спочатку оздоровлюють від хвороб дорослих бджіл (імаго), у другу чергу — розплоду. Ефективність лікування підвищується при нормальній годівлі, дотриманні правил гігієни, в т.ч. вентиляції.
Невдача не виключена, якщо пасічник забуде про дуже важливе правило мікроклімату у вулику: «Краще сухо і холодно, аніж тепло і волого». Зайва волога є однією з найбільших небезпек для зимуючої сім’ї. Бджола повинна видихати вологе повітря, а вдихати відносно сухе.
Якщо ж їй доводиться вдихати вологе повітря, то в організмі накопичується зайва вода, що потрапляє у шлунково-кишковий апарат і призводить до проносу. Це патологічний стан організму, що викликає ускладнення аж до можливої септицемії та смерті комахи.
Сподіваюся, наведений вище аналіз можливих помилок допоможе багатьом пасічникам і нагадає їм, що дрібниць у бджільництві не буває, будь-яке найменше ігнорування технології призводить до втрат, а принцип «брати все — не відцавати нічого» неприйнятний.
Петро Якович Хмара, канд. біологічних наук, лікар ветеринарної медицини
Тел. (044) 258-54-47 (095) 386-54-82
Вас также заинтересует это:
Comments (0)
Комментариев нет
Нет комментариев.
